Вчорашній ранок для мене почався набагато раніше, ніж звичайно. Близько 5-ї ранку ми прокинулися від дуже гучного звуку, схожого на вибух. Різко підскочивши з ліжка, ми почали перевіряти всі телеграм-канали та групи, але там нічого не було. Спочатку мені здалося, що це грім, бо вчора пізно увечері йшов невеликий дощ, і минулого літа вже було щось подібне, але як же я помилялася.
Ніби відчуваючи, що це ще не все, я повільно й обережно пройшла в коридор у супроводі котів, як раптом один за одним пролунали потужні вибухи недалеко від нас. Потім наступив період невеликого затишшя, і ось ми знову чуємо те саме, що кілька хвилин тому: вибухи, тремтіння вікон та гуркіт. Втім, ховатися було нікуди, хіба що під ковдру. Звуки, що доносилися здалеку, нагадували звуки стрілянини. Від страху мене сильно знудило, тому, як у будь-якій подібній ситуації, я вирішила встати і почати прибирати — так спокійніше.
У небі виднілися величезні клуби чорного диму, було чутно тривалі звуки детонації і тріск вогню. Вдалині на всіх парах летіли пожежні та інші служби. Надворі неможливо було перебувати — повітря сильно просочилося димом.
Поступово ми прийшли до тями і помітили, що стелі в коридорі остаточно прийшов кінець, та й знову вилетіли вставлені після квітневого вибуху двері на горищі. Звичайно, іншим сусідам пощастило менше — у них вибило шибки у вікнах і не тільки. Але це не головне. Головне те, що всі живі.